Методика фізичного виховання

https://drive.google.com/file/d/1gFSv7BVNpbL-bC2r4E-o-2SgjUkjXYO5/view?usp=sharing

https://drive.google.com/file/d/1IN_1qPuZR7kcj7wxS4A5EQIcnS6SA8LJ/view?usp=sharing

Методика фізичного виховання


Фізичне виховання дитини в умовах установ для дітей раннього і дошкільного віку є важливим і відповідальним завданням суспільного виховання, тому що всі діти, починаючи з самого раннього віку, повинні рости здоровими, міцними, гармонійно розвиненими і щоб вони добре вчилися. Саме в дошкільному дитинстві формується здоров'я, загальна витривалість, працездатність, активна життєдіяльність та ін якості, необхідні для всебічного гармонійного розвитку особистості. Цей вік найбільш сприятливий для загартовування організму, оволодіння елементарними життєво необхідними руховими вміннями та навичками.


Фізкульт хвилинки

ЕЛЕКТРОНІ ПІДРУЧНИКИ

2. Шевцова "745 ігор для дошкільнят"





         ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК


А
1. Абсолютна сила - здатність людини долати якнайбільший опір або протидіяти йому в довільному м'язовому напруженні.
2. Активна гнучкість - здатність людини виконувати рухи з великою амплітудою в суглобах за рахунок власних м'язових зусиль.
3. Активні форми туризму - це прогулянки, поїздки, подорожі,у яких поєднується відпочинок з елементами спорту(орієнтування на місцевості, виконання спортивних засобівпересування, альпінізм) та пізнавально-прикладними задачами.
4. Амплітуда - це розмах руху, величина якого визначається в кутових градусах, лінійних мірах або за домовленістю.
5. Ациклічні вправи - це такі, при виконанні яких спортсмен знаходиться по їх завершенні в іншому положенні, що виключає можливість багаторазового цілісного їх повторення.

В
6. Вибухова сила - здатність людини проявити свої максимальні силові можливості за найкоротший час.
7. Визначальна ланка техніки - це найважливіша частина способу техніки вирішення рухового завдання.
8. Відносна сила - це кількість абсолютної сили людини, що припадає на кілограм маси її тіла.
9. Відпочинок - процес відновлення, надвідновлення організму після навантаження.
10. Відчуття ритму - це здатність точно відтворювати і спрямовано управляти швидкісно-силовими і просторово-часовими параметрами рухів.

Г
11. Гнучкість - здатність людини виконувати рухи з максимальною амплітудою в суглобах.

Д
12. Деталі техніки - це другорядні особливості рухової дії, які не порушують її основного механізму.
13. Дозування навантаження - це зміна його обсягу та інтенсивності.

Е
14. Елементарні способи управління - це шикування і перешикування для спільних дій, показу і виконання вправ; перехід від одного місця занять до іншого; розпорядження для виконання окремих завдань щодо обслуговування занять; індивідуальні завдання під час засвоєння вправ і виховання фізичних якостей тощо.
15. Еталонна техніка - це теоретично розроблена і науково обґрунтована техніка фізичних вправ.

З
16. Загальна витривалість - здатність людини тривалий час виконувати м'язову роботу помірної інтенсивності за участю переважної більшості скелетних м'язів.
17. Загальна щільність - це відношення суми раціонально затраченого часу до тривалості уроку помноженої на 100%.
18. Змагальний метод - комплексний метод виховання та тестування всіх різновидів здібностей людини, що проявляються у співставленні сил в умовах упорядкованого суперництва, боротьби за першість або високі досягнення.
19. Зміст уроку - складне явище, певний набір фізичних вправ і пов'язаних з ними знань, діяльність учнів і робота вчителя, а також результати - наслідок цієї роботи.

І
20. Ігровий метод - комплексний метод виховання фізичних здібностей в ускладнених умовах швидкої зміни ситуацій.
21. Індивідуальна техніка - це еталонна техніка, яка пристосована до особливостей фізичного розвитку та психомоторних якостей даного спортсмена.
22. Індивідуальні помилки – це помилки, які виникають на основі індивідуальних особливостей учнів.
23. Інструктування - це система рекомендацій і вказівок, які розкривають порядок і спосіб досягнення мети, вирішення завдань.
24. Інтенсивність навантаження - це кількість виконаної роботи за одиницю часу.
25. Інтервальний метод - повторне виконання вправ черезсталі інтервали відновлення, котрі можуть бути ординарними,екстремальними або жорсткими, від чого і залежить спрямованістьтренування.

К
26. Класифікаційні змагання - це змагання, які проводяться згідно зі спортивною класифікацією і правилами змагань, вимагають тривалої, послідовної роботи.
27. Класифікація фізичних вправ - розподіл їх на взаємопов'язані групи за спільними ознаками.
28. Коловий метод - серійне повторення вправ, об'єднаних у комплекс за визначеною схемою, які виконуються у порядку послідовної зміни "станцій" (навантаження та спрямованість регулюються тривалістю, інтенсивністю роботи та відпочинку, а також підбором необхідних вправ).
Існує декілька варіантів методу:
  • колове тренування за методом інтервальної вправи зжорсткими паузами відпочинку (силова, швидкісна та швидкісно-силова витривалість);
  • колове тренування за методом інтервальної вправи зординарними паузами відпочинку (силові та швидкісні здібності).
  • колове тренування за методом тривалої безперервноївправи (загальна витривалість);
29. Комплексний урок - це цілісне, логічно завершене заняття, яке в системі зв'язане з попередніми і наступними уроками, на кожному з яких вирішуються конкретні завдання в чотирьох напрямах: засвоєння знань, оволодіння руховими діями, виховання вмінь самостійно займатись, удосконалення фізичних якостей.
30. Координаційна витривалість - здатність людини тривалий час виконувати складно координаційні вправи без порушення ритму їх виконання, рівноваги та взаємо узгодженості.

М
31. Мета навчання в школі - підготовка всіх учнів до самостійного життя, праці, формування в них потреби та вміння регулярно займатися фізичними вправами, зміцнювати здоров'я і підтримувати належний рівень фізичної підготовки протягом всього життя.
32. Метод регламентовано-конструктивної вправи - вивчення вправ за частинами, а потім з'єднання їх у цілісний рух чи комбінацію (вивчаються складні вправи та їх комбінації).
33. Метод цілісної вправи - вправи вивчаються в цілому з вибірковим вичленуванням деталей (вивчаються прості вправи або ті, що не розчленовуються на деталі).
34. Методи - це способи взаємної діяльності учня і вчителя, спрямованої на вирішення навчально-виховних завдань.
35. Методи суворо регламентованих вправ це методи, при використанні яких діяльність учнів організовується та регулюється з найбільшою регламентацією, що виражається у: жорстко організованій програмі рухів (склад рухів, порядок їх повторень, зміни, зв'язки); нормуванні навантаження та повному керуванні його динамікою у процесі вправ, а також у суворо встановленому порядку чергування навантажень з відпочинком; використанні визначених зовнішніх умов, що полегшують точне керування діями учнів.
36. Методика - спеціально упорядкована сукупність методів, методичних прийомів, засобів та форм навчання.
37. Методика вдосконалення фізичних якостей - це раціональне застосування відповідних фізичних вправ та адекватних методів їх виконання з метою ефективного вирішення конкретного педагогічного завдання в окремому занятті та системі занять.
38. Методика фізичного виховання - спеціальна галузь педагогіки, яка упорядкована сукупністю методів, методичних прийомів, засобів і форм фізичного виховання.
39. Методичні прийоми - це шляхи реалізації методів у конкретних випадках і умовах процесу фізичного виховання.
40. Моторна (рухова) щільність - це відношення суми часу затраченого на виконання фізичних вправ до тривалості уроку помноженої на 100%.

Н
41. Негативний перенос - це така взаємодія навичок, при якій раніше утворена навичка ускладнює процес формування наступної.
42. Некласифікаційні змагання - це змагання, програма яких певним чином відхиляється від класифікації і під час їх проведення допускаються передбачені програмою порушення правил змагань.

О
43. Обсяг навантаження - визначається тривалістю виконаної роботи та загальною кількістю вправ, виконаних на занятті.
44. Оздоровчі сили природи - це сонячна радіація тавластивості повітря і водного середовища, які підвищують ефективність процесу фізичного виховання.
45. Основа техніки рухів - це сукупність тих ланок і рис структури рухів, які, безумовно, необхідні для вирішення рухового завдання у певний спосіб.

П
46. Пасивна гнучкість - здатність людини виконувати рухи з великою амплітудою в суглобах за допомогою зовнішніх впливів (партнер, прилад, обтяження тощо).
47. Педагогічний контроль - здійснюється спеціалістом із використанням тих засобів і методів, які він може кваліфіковано застосовувати, його основними складовими частинами є: система факторів впливу на учнів; контроль стану учнів до і після впливу на них; оцінка ефекту впливу.
48. Перемінний метод або "фартлек" (гра швидкостей) - вправавиконується тривалий час з істотними змінами інтенсивності(більш жорсткий метод виховання загальної витривалості).
49. Планування - це складання теоретично і методично обґрунтованої документації, що формує систему навчання і виховання, це проникнення в сутність явищ і закономірностей процесу фізичного виховання.
50. Повторний метод - повторне виконання навантажень з визначеною інтенсивністю, потужністю, швидкістю, величиною обтяжень, кількістю серій, підходів та встановленим рівнем відпочинку в залежності від конкретної мети заняття (вміло застосовуючи компоненти навантаження, даний метод можна використовувати для виховання практично всіх фізичних здібностей).
51. Позитивний перенос - це така взаємодія навичок, при якій раніше утворена навичка полегшує процес утворення наступної навички.
52. Помилка - це відхилення в техніці виконання вправ, яке призводить до значного впливу на кінцевий результат виконання вправи.
53. Принципи фізичного виховання - це позиції, що визначають найбільш загальні, відправні положення керівництва процесом фізичного виховання.(свідомості й активності, наочності, доступності й індивідуалізації, систематичності, міцності і прогресування).
54. Проста рухова реакція - це здатність якомога швидше відповісти заздалегідь відомою руховою дією на заздалегідь відомий подразник.

Р
55. Реакція вибору - здатність людини якнайшвидше і точніше добирати адекватні відповіді на різноманітні подразники в умовах дефіциту часу та простору.
56. Ритм - відносно правильно організований розподіл зусиль у просторі і часі, або - це послідовна закономірна зміна швидкостей виконання окремих рухів рухової дії.
57. Рівновага - це здатність людини зберігати стійку позу у статичних та динамічних умовах, за наявності опори або без неї.
58. Рівномірний метод - вправа виконується тривалий час без суттєвих змін інтенсивності (використовується для виховання загальної витривалості, підтримки набутого рівня тренованості, адаптації до нових навантажень та для закріплення рухових навичок).
59. Рух - це моторна функція організму, що виражається у зміні положень тіла або окремих його частин.
60. Рухова дія – цілеспрямована система рухів, сформована для вирішення конкретного рухового завдання.
61. Рухова навичка - це здатність виконати рухову дію автоматизовано, акцентуючи увагу на умовах та результаті дії, а не окремих рухах, які входять до її складу.
62. Рухова реакція - здатність людини відповідати окремими рухами або руховими діями на різноманітні подразники.
63. Рухове вміння - це здатність виконати рухову дію (вирішити рухове завдання) при умові концентрації уваги на кожному русі, що входить до складу рухової дії, яку вивчають.
64. Рухове вміння вищого порядку - це вміння використовувати вивчені рухові дії в реальних умовах різних видів діяльності.

С
65. Самовиховання - це свідома, систематична праця особи над собою, спрямована на формування й удосконалення позитивних та усунення негативних якостей відповідно до вимог суспільства.
66. Самоконтроль - це систематичні самостійні спостереження за зміною стану свого здоров'я, фізичного розвитку та функціональної готовності організму в процесі занять фізичними вправами.
67. Сила - це здатність людини долати опір або протидіяти йому за рахунок м'язових зусиль.
68. Силова витривалість - здатність людини якомога продуктивніше тривалий час долати помірний зовнішній опір.
69. Система фізичного виховання - це історично обумовлений тип соціальної практики фізичного виховання, який включає телеологічні, науково-методичні, програмово-нормативні та організаційні елементи, що забезпечують фізичне виховання громадян.
70. Складна рухова реакція - здатність людини якнайшвидше і точніше реагувати на нестандартні переміщення певного об'єкта (об'єктів) в умовах дефіциту часу та простору.
71. Спеціальна витривалість - здатність людини долати втому, стосовно конкретного виду рухової діяльності (в тому числі виробничої).
72. Спорт - багатогранне суспільне явище, ядром якого є змагальна діяльність та підготовка до неї, безпосередньою метою якої є досягнення найбільш високих результатів, розширення людиною меж своїх можливостей, що реалізується через спеціальну підготовку та систематичну участь у змаганнях, пов'язаних з подоланням труднощів, що постійно зростають.
73. Спортивна техніка - це найбільш раціональний та ефективний спосіб вирішення поставленого рухового завдання.
74. Спостереження та аналіз уроку - це складний процес, який вимагає певних знань, умінь і навичок тримати в полі зору всі сторони І навчально-виховної діяльності. Побачене необхідно одночасно осмислити й оцінити з позицій доцільності рішень у певних обставинах, намітити рекомендації тому, хто проводить урок.
75. Спритність - це складна комплексна рухова якість людини, яка може бути визначена, як її здатність швидко оволодівати складнокоординаційними руховими діями, точно виконувати їх відповідно до вимог техніки і перебудовувати свою діяльність залежно від ситуації, що склалась.
76. Стартове положення - це стан "оперативного спокою", в якому немає зовнішніх рухів, але концентровано втілюється цілеспрямованість до дії.

Т
77. Темп - частота повторення циклів руху або кількість рухів за одиницю часу.
78. Теорія - це система основних ідей в тій чи іншій галузі знань; форма наукового знання, що дає цілісне уявлення про закономірності і суттєві зв’язки дійсності.
79. Теорія фізичного виховання - складова частина педагогічних наук, яка вивчає фізичне виховання як феномен соціального життя, його мету і завдання на різних етапах розвитку суспільства, його кореляції з іншими науками, способи, методи та форми організації спортивної практики.
80. Техніка фізичних вправ - це ті способи виконання рухової дії, за допомогою яких рухове завдання вирішується з відносно більшою ефективністю.
81. Типові помилки - це помилки, які допускаються більшістю учнів на початку вивчення вправи.
82. Траєкторія руху - це шлях, пройдений тілом від початкового до кінцевого положення і вимірюється в лінійних або кутових одиницях.

У
83. Урок - це основна форма занять фізичною культурою в школі.

Ф
84. Фізична витривалість - здатність людини долати втому у процесі рухової діяльності.
85. Фізична досконалість - історично обумовлений рівень здоров'я, розвиток рухових здібностей людини, що відповідає вимогам військової справи, трудової та інших сфер суспільної діяльності і забезпечує високу дієздатність, нормальний перебіг життєво важливих функцій, довголіття.
86. Фізична культура - частина культури суспільства, що проявляється у створенні, раціональному використанні спеціальних засобів, методів та умов спрямованого фізичного вдосконалення людини.Термін "фізична культура" має й більш вузькі значення: фізична культура особистості (засвоєні людиною знання, вміння та навички на основі використання засобів фізичного виховання, показники розвитку, тощо); фізичною культурою називають предмет у навчальних закладах та інше.
87. Фізична освіта - засвоєння людиною в процесі спеціального навчання системи раціональних способів керування своїми рухами, необхідного в житті фонду рухових умінь, навичок і пов'язаних з ними знань.
88. Фізична підготовка - це організований процес рухової діяльності людини з метою оптимізації розвитку її фізичних якостей.
89. Фізична реабілітація - відновлення частково втрачених функцій організму, внаслідок перенесених травм і захворювань, за допомогою засобів фізичного виховання.
90. Фізична рекреація - ведення активного відпочинку за допомогою різних засобів фізичного виховання.
91. Фізичне виховання - це соціально організований педагогічний процес, спрямований на формування здорового, фізично досконалого, підготовленого, активного, спритного, стійкого підростаючого покоління, на зміцнення здоров'я, всебічний розвиток фізичних та духовних сил, підвищення працездатності, творчого довголіття, продовження життя людей, зайнятих у всіх сферах діяльності суспільства.
92. Фізичне навантаження - певна міра впливу рухової активності людини на організм, що супроводжується підвищенням (відносно стану спокою) рівня його функціонування для подолання при цьому об'єктивних та суб'єктивних труднощів.
93. Фізичний розвиток - процес становлення, зміни морфофункціональних властивостей організму, фізичних якостей, здібностей, що вдосконалюються під впливом умов існування, виховання протягом індивідуального життя людини та поколінь. У поняття "фізичний розвиток" входять не тільки такі ознаки, як довжина чи маса тіла, окол грудної клітки, а й ті, що характеризують функціонування систем організму, міжсистемних взаємозв'язків, всебічний розвиток рухових якостей та здібностей.
94. Фізичні вправи - рухова активність людини, організована у відповідності до закономірностей фізичного виховання.
95. Фізичні якості - це розвинуті в процесі виховання і цілеспрямованої підготовки рухові задатки людини, які визначають її можливості успішно виконувати певну рухову діяльність.
96. Фізкультурний рух - специфічна форма соціального руху з метою підвищення рівня фізичної культури населення; спрямована діяльність державних, громадських організацій, народних мас на розвиток фізичної культури та спорту.
97. Фізкультурний самоконтроль – сукупність операцій самоконтролю (самоспостереження, аналіз і оцінка власного фізичного стану, поведінки, реагування), що здійснюється індивідуально - безпосередньо в процесі занять, у загальному режимі дня, згідно з правилами, прийнятими у сфері фізичної культури.

Ц
98. Циклічні вправи - це такі, при завершенні яких спортсмен знаходиться в тому положенні, в якому починав виконувати вправу.

Ш
99. Швидкісна витривалість - здатність людини якомога довше виконувати м'язову роботу з біляграничною та граничною інтенсивністю.
100. Швидкісна сила - здатність людини якнайшвидше долати помірний опір.


ПОРАДИ БАТЬКАМ:


«Значення рухової активності дитини у всебічному розвиткові дошкільника» 

Рухова активність є природною біологічною потребою дітей, ступінь задоволення якої визначає подальший структурний та функціо­нальний розвиток їх організму. Не випадково Е.А. Аркін вважав значну рухливість малюка «його природною стихією».
Рухи є важливою складовою частиною будь-якого виду діяльності та багатьох психічних процесів. Постійний приток пропріоцептивної імпульсації, яка виникає під час м’язової діяльності, всебічно стимулює розвиток дітей у фізичному, сенсорному та інтелектуальному напрямку.
Оптимальна рухова активність виконує роль своєрідного регулятора росту та розвитку молодого організму, є необхідною умовою для становлення та удосконалення дитини як біологічної істоти та соціального суб’єкта (Н.Т. Лебедєва, А.А. Маркосян, І.В. Муравов та ін.).
Рухи, як писав академік І.П. Павлов, — головне проявлення життя. Діяльність внутрішніх органів спрямована на забезпе­чення роботи м’язів, а тренування м’язів є одночасно і удоскона­ленням функції інших органів та систем.
Необхідний обсяг рухової активності дітей є вирішальною гарантією виховання всебічно розвиненого, здорового підростаючого покоління. Як свідчать численні дослідження (О.Г. Аракелян, Н.Ф. Денисенко, Л.В. Карманова, СЯ. Лайзене, Т.І. Осокіна, Й.Й. Рауцкіс, В.А. Шишкіна та ін.), завдяки достатньому обсягу рухової діяльності діти всіх вікових груп мають добре здоров’я, фізичний розвиток та швидше засвоюють фізичні вправи.
Без перебільшення можна стверджувати, що рухи також необхідні для нормального росту та розвитку дитини, як і повноцінне її харчування. Фізичні вправи не тільки розвивають та зміцнюють дитячий організм, попереджують різні захворювання, а також є одним із ефективних засобів лікування та відновлення сил дитини після хвороби.
Діти, які систематично виконують фізичні вправи відрізняються бадьорістю, життєрадісністю, оптимізмом та високою працездатні­стю як до фізичних, так і до розумових навантажень. При цьому більш висока тренованість підвищує стійкість організму дитини до негативного впливу зовнішнього середовища: підвищення температури, гіпоксії, інфекційної туберкульозної палички та до загального гамма-випромінювання (О.В. Коробков, Л.І. Какурін).


Режим малорухомості (гіподинамії), який пов’язаний з обмеженням м’язової діяльності, призводить до затримки у розвитку організму дитини. При цьому відбувається порушення функцій та структури ряду органів, регуляції обміну речовин та енергії, зменшується опірність організму до захворювань, що негативно позначається на здоров’ї дитини. Зайву вагу дошкільнят за рахунок жировідкладень також можна вважати одним з характерних ознак режиму малорухомості.
Гіподинамія є також однією з причин порушень постави дошкільників. Більш високий відсоток порушень стану опорно-рухового апарата було зафіксовано нами у малорухомих дітей (18% порівняно з 6% у активних дошкільнят).
Рухова активність дитини має певний взаємозв’язок з її фізичним розвитком. Діти більш активні мають кращий фізичний розвиток порівняно з менш активними. Це підтверджується дослідженнями (І.М. Ледовська, Л.В. Карманова, О.Г. Сухарєв та ін.) про те, що між вищезазначеними ознаками є тісний взаємозв’язок. «Вільні висока рухова активність сприяє кращому розвитку, а кращий фізичний розвиток стимулює рухову активність»2, — писав К.М. Смирнов.
Вегетативні функції організму дитини та її руховий апарат також тісно пов’язані. Рухи стимулюють різноманітні життєдіяльні процеси, надають позитивний вплив на їх формування. У свою чергу, вегетативні функції забезпечують тканини, внутрішні органи поживними речовинами та киснем. Таким чином, гіподинамія може спричинити не тільки відставання у формуванні моторики дошкільника, а й привести до затримки розвитку його вегетативних функцій.

Гіподинамія створює також несприятливі умови і для інте­лектуального розвитку дитини, знижує її розумову працездатність. Дослідження М.М. Кольцової свідчать про те, що прогрес функцій мозку дитини значною мірою визначається прогресом у розвитку рухового аналізатора. Для удосконалення функцій вищої нервової діяльності необхідні не тільки різноманітні впливи зовнішнього середовища (екстрорецепції), а також постійний приплив тонізуючої його пропріоцептивної імпульсації, яка виникає внаслідок моторної діяльності.
Дефіцит фізичної активності негативно впливає на розвиток рухових якостей. У дошкільників в стані гіподинамії зафіксовано низький рівень функціональних можливостей і велику мобільність вегетативних функцій під впливом фізичних навантажень. При цьому спостерігається більш тривалий характер відновлювальних процесів, зниження опору до несприятливих факторів зовнішнього середовища та патогенних мікроорганізмів (Г.В. Сендек, О.Г. Сухарєв та ін.).

Проблема гіподинамії підростаючих поколінь є актуальною для багатьох країн світу. У «Маніфесті про спорт», який схвалено ЮНЕСКО та урядами ряду країн, підкреслюється необхідність дотримання розумних меж інтелектуального виховання і визна­чення належного місця фізичного виховання, на яке слід виділя­ти від 1/3 до 1/5 загального навчального часу (залежно від віку дітей). Інакше порушується гармонія їх розвитку.
Одним з важливих факторів росту та розвитку організму дитини є задоволення її органічної потреби в рухах (кінезофілія). Завдяки кінезофілії дитина намагається «Все зробити сама» (М.Р. Могендович). Ступінь кінезофілії має як індивідуальні, так і вікові відмінності. Виникаючи у грудному віці, вона значно підвищується у подальші роки і виявляється у дошкільника в різноманітних іграх, елементах праці, фізичних вправах та постійній потребі в руках у період його неспання.
Однак однієї природної потреби дитини в руках недостатньо, її необхідно спрямовувати у напрямку, який передбачає використання системи фізичних вправ, що різнобічно впливають на її організм. При цьому кінезофілія, яка перетворена у свідому потребу дитини у рухах, дає можливість вирішити важливе завдання фізичного виховання підростаючих поколінь, яке особливої гостроти набуває у наш час, запровадження систематичних занять фізичною культурою у повсякденний побут кожної людини.
Однак рухова активність дошкільнят повинна мати свої межі, оптимальні для кожної вікової групи. Численними дослідженнями (А.В. Коробков, Б.О. Нікітюк, О.Г. Сухарєв та ін.) встановлено, що як недостатня, так і занадто велика рухова активність призводить до негативних змін у стані організму дитини.
Для низької рухової активності (гіпокенезії) характерні недоліки, пов’язані з локомоторикою дитини, порушенням регуляції обмінних процесів та ін. Під впливом режиму занадто рухової активності (гіперкенезії) також ігнорується принцип оптимального фізіологічного навантаження, що може викликати перш за все перенапруження серцево-судинної системи і негативно позначається на розвитку організму дошкільника.


Тому для дитини доступний певний діапазон рівня рухової активності, середина якого є оптимальною для зміцнення здоро­в’я, а крайні межі виявляються несприятливими. Якщо фізичні навантаження, пов’язані з руховою активністю дитини, виходять за оптимальні межі (гіперкенезія або гіподинамія), вони можуть призвести до негативних змін в організмі, а також до дисгармонії у фізичному розвитку дітей.
На думку О.Г. Сухарєва: «Гігієнічною нормою слід вважати такі величини рухової активності, які повністю задовольняють біологічну потребу у руках, відповідають функціональним можливостям організму, сприяють зміцненню здоров’я дітей, їх сприятливому та гармонійному розвитку у подальшому».3
В основу норми рухової активності може бути покладено принцип оптимальної кількості довільних рухів, які виконуються протягом дня. Другий важливий принцип нормування рухової активності — оптимальність фізичних навантажень відповідно до функціональних можливостей організму, яка сприяє зміцненню здоров’я та всебічному розвитку дошкільників.



«Фізичне виховання дитини в сімї»


Фізичне виховання дітей в сім'ї – це цілий комплекс дій з боку батьків, спрямований на формування у малят любов до фізичної активності, навичок заняттями фізичною культурою, інтересу до спорту та здорового способу життя. 

Важливо почати процес фізичного виховання дітей в сім'ї з самого раннього віку. Фізичне виховання дітей дошкільного віку здійснюється засобами, спрямованими на охорону здоров'я дітей (створення гігієнічних умов життя і діяльності, організація раціонального харчування, сну, перебування на свіжому повітрі, а також засобами, покликаними забезпечити активний вплив на організм дитини з метою його фізичного розвитку (загартовуючі процедури, спеціальні фізичні вправи, гігієнічна гімнастика, режим дня). 


Одним з найефективніших засобів оздоровлення і фізичного виховання дітей в сім'ї є прогулянки. Такі прогулянки можна організовувати на майданчиках, обладнаних для кожної вікової групи. За сприятливих погодних умов діти повинні бувати на свіжому повітрі щодня не менше 3-4 годин. Активна діяльність на прогулянці (ігри, комплекси ігрових загальнорозвиваючих вправ, спортивні розваги, спостереження, трудова діяльність) загартовують малюків, розвивають рухові навички, а також інші фізичні якості, підвищує життєвий тонус. 

Активна діяльність дитини повинна чергуватися з відпочинком для відновлення сил організму, що росте малюка. Адже кожна діяльність вимагає певних зусиль, раціональний розподіл яких впливає на рівень стомлюваності. Результатом недостатнього відпочинку стає перевтома, яке може викликати розлад діяльності нервової системи дитини. Отже, при будь-якому виді активності малюка важливо не перевищувати оптимальний рівень стомлюваності, що дозволяє швидко відновити працездатність дитини після активних дій і тривалих прогулянок на свіжому повітрі.

Організм дитини потребує активної рухової діяльності. Цю його здатність характеризують як «природну стихію» дитини. Фізичне виховання здійснюють, використовуючи спеціально підібрані, методично правильно організовані, керовані педагогом рухи і складні види рухової діяльності - фізичні вправи. Вони відчутно впливають на дитину, розвиваючи її рухові уявлення, увагу, мислення, волю, емоції, спричиняючи позитивні зміни у роботі серцево-судинної, дихальної та інших систем дитячого організму, викликаючи почуття бадьорості, радості. Фізичні вправи як специфічний засіб фізичного виховання дітей в сім'ї надають ефект тільки при їх комплексному використанні з оздоровчими силами природи та гігієнічними факторами.

До фізичних вправ належать гімнастика, ігри рухливі та зі спортивними елементами, спортивні вправи, елементарний туризм. У дитячому садку основними фізичними вправами є гімнастика.



Відповідно до функціональних потреб дитячого організму оптимальні норми рухового режиму в різних організаційних формах протягом дня становлять: влітку - 18 - 20 тис. кроків, восени - 15-16,5 тис., взимку - 16,5-18 тис., весною - 16-17,5 тис. кроків. Протягом дня у рухливі ігри слід вносити певні зміни й ускладнення. Якщо протягом 2-х - 3-х днів підряд нічого не змінювати у проведенні ігор, рухова активність дітей буде знижена на 18-32%. Отже, раціональний руховий режим дітей забезпечується комплексом усіх організаційних форм фізичного виховання.


«Загартування – один з основних засобів зміцнення та збереження здоров’я дитини»

Загартування - основний засіб профілактики простудних захворювань, який підвищує фізичну працездатність людини, знижує рівень захворюваності, зміцнює здоров'я. Це система заходів, спрямованих на підвищення стійкості організму до несприятливих впливів зовнішнього середовища. Завдяки загартуванню людина може без шкоди для здоров'я переносити холод, спеку, різні зміни атмосферного тиску та вологості повітря.
Загартування здійснюється повітрям, водою, сонячним промінням. Фізична й теплова дія води та повітря, тепловий та біологічний вплив сонячного проміння, якщо правильно їх використовувати, спричиняють позитивні зміни в організмі: прискорюється обмін речовин, покращується робота серця, органів дихання, зміцнюється нервова система.
Загартування повітряними ваннами слід поєднувати з виконанням рухів (ранковою гімнастикою, іграми, ходьбою на лижах тощо), перебуваючи на свіжому повітрі (чи в кімнаті з відчиненою кватиркою) в шортах та футболці або в легкому костюмі у прохолодну чи холодну пору року. Загартування повітрям слід починати за температури повітря +20 °С... +22 °С, поступово знижуючи її, щоб організм призвичаївся.
Загартування водою - це вологі обтирання, полоскання горла та миття ніг холодною водою, обливання, душ, плавання. Починати загартування водою слід з вологого обтирання. Температура води має бути не нижчою за +25 °С... +26 °С, через кожні два дні її знижують приблизно на 1 °С і доводять до +22 °С. Після 30-40 днів щоденного вологого обтирання переходять до обливання. Починають з температури води +30 °С і поступово її знижують до +20 °С. Обтирання й обливання найкраще робити після ранкової зарядки. Це бадьорить, активізує всі сили організму.
Контрастний душ - один з ефективних засобів загартування, у процесі використання якого потоки теплої або гарячої води змінюють потоки прохолодної або холодної води. Так відбувається пристосування нервово-судинного апарату шкіри й підшкірної клітковини до змін температури. Цю процедуру використовують після проведення сеансів повітряних ванн, обтирань. 
Прийняття ван найкраще починати за температури води +20°С... +22 °С, а повітря - +24... +25 °С. Спершу перебувають у воді протягом 3-5хв, поступово збільшуючи тривалість процедури до 15 хв.
Розтирання снігом серед ефективних прийомів загартування посідає особливе місце. Його починають дуже обережно після відвідування сауни. Час перебування в сауні необхідно чергувати із прохолодним душем або плаванням у басейні.
Сонячні ванни корисно приймати вранці з 8 до 11 години і з 16 години до кінця денної сонячної активності. 
Починати слід із 5 хв перебування на сонці й збільшувати тривалість процедури поступово до 40 хв. Щоб уникнути опіків, необхідно час від часу змінювати положення тіла. Сонячні ванни приймають поблизу відкритих водойм або в затінку, одягнувши на голову білу шапочку з тканини, яка не парить.

Ходіння по землі босоніж, особливо після дощу, по росі, є також дуже ефективним засобом загартування.
Загальні правила загартування

1) Загартовуватися систематично (щоденно й в будь-яку пору року).
2) Знижувати температуру повітря й води, а також збільшувати тривалість кожної процедури поступово.
3) Використовувати всі засоби загартування в комплексі.
4) Враховувати погодні умови (температуру повітря, води, швидкість вітру й таке інше
5) Враховувати індивідуальну реакцію організму на процес загартування.
6) Поєднувати процес загартування з руховою активністю (іграми, плаванням, катанням на лижах, санчатах, ковзанах).
7) Одягатися відповідно до сезонних погодних умов, остерігаючись надмірного перегрівання чи переохолодження організму.
8) Контролювати під час проведення процедур частоту пульсу, глибину дихання, самопочуття взагалі.

Здоров'я людини на 50-70% залежить від способу життя, у поняття "здоровий спосіб життя" входить і загартовування, що, як фактор підвищення опірності, надзвичайно актуально для дітей, підлітків і людей узагалі у зв'язку з ростом числа захворювань.
Загартовування - прекрасний і доступний засіб профілактики захворювань і зміцнення здоров'я. В основі його покладено тренування термоадаптаційних механізмів, в цьому і полягає актуальність процесу загартування.
Загартовування не лікує, а попереджає хворобу, і в цьому його найважливіша профілактична роль. Загартована людина легко переносить не тільки жару і холод, але і різкі зміни зовнішньої температури, що здатні послабити захисні сили організму.
В основі загартування лежить тренування механізмів пристосування до змін температури, рівня вологості, сонячного випромінювання, фізичного навантаження.
Метою роботи є розгляд сутності і механізму загартовування, загальних принципів, правил, форм загартовування, а також вивчення особливостей загартовування.
          На необхідність загартовування постійно вказували видатні діячі науки, медицини й освіти у своїх роботах - Н.І. Пірогов, В.М. Бехтерєв, Є.А. Покровський, В.Шишкіна, В.В. Гориневський та інші діячі. Їхні дослідження і наукові праці лежать в основі сучасних уявлень про фізичні впливи  процедур, що гартують, на організм. Які у сполученні з фізичними вправами при дотриманні гігієнічних умов і раціонального режиму загартовування складає єдиний процес фізичного виховання.
Загартована людина - це та людина, що свідомо привчила себе переносити холод, спеку й інші несприятливі природні умови, розвивши відповідну здатність організму успішно протистояти їм.
   У зв'язку з загартовуванням організму важливо зрозуміти те, що в ньому від природи закладені особливі механізми, що при відповідній активації виробляють стійкість організму до несприятливих природних умов. Але якщо їх не задіяти, то вони так і знаходяться в потенційному, згорнутому стані.
Існують традиційні і нетрадиційні загартувальні процедури, які значно підвищують оздоровчий ефект. Серед традиційних способів виділяють загартування водою, повітрям, повітряні ванни, загартування сонцем тощо.
До нетрадиційних загартувальних заходів належать методи екстремальних впливів: обливання холодною водою, ходіння босоніж по снігу, холодний душ, сон у спальних мішках на веранді, сольові кімнати, ходіння босоніж по вологих килимках, просочених розчином морської солі, йоду, відварами трав, полоскання горла холодною водою з додаванням різноманітних трав тощо.
Тренувати організм треба до швидких і уповільнених, слабких, середніх і сильних холодових впливів. Таке комплексне тренування має досить важливе значення. Інакше виробиться біологічно малодоцільний, жорстоко закріплений стереотип стійкості тільки на вузький діапазон впливів холоду. Ефективність дії процедур, що гартують, значно підвищується, якщо їх сполучити з виконанням спортивних вправ. При цьому важливо намагатися, щоб величина навантажень на організм була також різною. 


Головне ж полягає в тому, що загартовування прийнятне для будь-якої людини, тобто їм можуть займатися люди будь-якого віку незалежно від ступеня фізичного розвитку. Але режим загартування організму людини установлює лікар з урахуванням віку, індивідуальних особливостей  і стану здоров’я. Загартовування підвищує працездатність і витривалість організму. Процедури, що гартують, нормалізують стан емоційної сфери, роблять людину більш стриманою, урівноваженою, вони додають бадьорість, поліпшують настрій. Як вважають йоги, загартовування приводить до злиття організму з природою.
Абсолютних протипоказань до загартовування немає. Кожна людина повинна загартовуватися все життя. Важливо тільки правильно дозувати гартувальні процедури,особливо в початковому періоді. Його варто починати із самого раннього дитинства і продовжувати протягом усього життя видозмінюючи форми і методи його застосування, в залежності від віку.
Таким чином, загартовування організму - ефективний засіб зміцнення здоров'я людини. Воно підвищує стійкість організму до інфекційних захворювань, підсилює імунну систему. Систематичне застосування  процедур, що гартують, знижує число простудних захворювань у 2-5 разів, а в окремих випадках майже цілком виключає їх.Загартованість оборотна: неможливо загартуватися надовго, "про запас", досягнутий рівень загартованості необхідно постійно підтримувати продовженням  процедур, що гартують, інакше він знизиться.

СКАРБНИЧКА:


Фізкультхвилинки



Раз! Два! Час вставати:
Будемо відпочивати.
Три! Чотири! Присідаймо,
Швидко втому проганяймо,
П’ять! Шість! Засміялись,
Кілька разів понахилялись.
Їжачок сьогодні в нас
Завітав у вільний час.
Будем бігати, стрибати,
Щоб нам їжачка спіймати.
Прудко їжачок втікає,
Голочками нас шпиляє.
Сім! Вісім! Час настав
Повернутися до справ.
**********
Встало вранці ясне сонце,
Зазирнуло у віконце.
І мурашки потягнулися,
До роботи всі взялися.
Будем дружно присідати,
Мурашок розвеселяти.
Встали- сіли, встали- сіли!
От уже й розвеселили.
З комашками нумо всі
Потанцюємо у росі.
**********
Наш муравлик рано встав - раз –два.
Своє ліжечко прибрав - раз –два.
Тоді став робить зарядку – раз – два.
Кожну вправу по порядку – раз – два.
Спершу лапки розминав
Разів десять присідав.
Порівняв собі він спинку
Піднімаючи травинку.
Потім вгору потягнувся
І до сонечка всміхнувся.
**********
Встаньте , діти, усміхніться,
Землі рідній поклоніться.
І до сонця дотягніться.
Веретенцем покрутіться.
Потанцюйте ,пострибайте,
Рухи дружно повторяйте.
Раз – присядьте, два – присядьте
І за столики сідайте.
**********
Як прекрасно крокувать
На просторах, на просторах,
- Пісню радісну співать
Краще хором, краще хором.
Нам підспівує в лісочках
Птах – пташиночка.
Одна голка, друга голка –
Вже ялиночка.
Круглі очі і муркоче –
Так – це киценька,
Раз словечко, два словечка –
Буде пісенька!
**********
Наші діти дружно встали,
Фізхвилинку розпочали.
Руки гарно розім’яли,
Як Клички по боксували,
Як Шевченко у футболі
Забиваємо ми голи.
Всі, як Бубка ,пострибали
І за столи посідали.
********
Щось стомилась наша спинка
І затерпли пальці.
Встанем, друзі, на хвилинку.
Скачем на скакалці.
Присідаєм і встаємо,
Пальцям працю ми даємо:
В кулачок і з кулачка,
Щоб була рука гнучка.
Трохи шию розім’яли
І за столи посідали.
*********
Стали рівно, мов дуби.
Потім всі знайшли гриби.
Піднялися, мов смереки,
Потягнулися далеко.
Руки ставимо у боки
І скакаєм ,мов сороки .
І прогнулись , мов берізки,
Потім витерли геть слізки.
Всі плечима повели.
Втомлені мов й не були.
*******
Вже і сонечко пригріло,
Вже посунулись сніги.
Де було геть зовсім біло,
Проталин стеляться круги.
Як же вітер, діти, дише?
Як дерева він колише?
Як прогинаються берізки?
Як же чешуть свої кіски?
Як же птахи прилітають?
Як радіють вони й грають?
А тепер присіли й встали.
Втому нашу геть прогнали.
*********
Стали, діти всі охоче.
Кожен з нас здоров’я хочк.
Піднімайте руки вгору,
Сонце сили додасть хворим.
Присідайте до землі,
Будуть сили немалі.
Пострибали всі мерщій,
Хай покинуть втома й лінь.
Нам же далі працювати,
То й здоров’я треба мати.
********
Зупинись навчання час.
Фізкультпауза у нас.
Руки, наче крила в птаха,
Що летить, не знає страху.
Вгору - вниз їх підіймаю
І доверху підлітаю.
А тепер - метелик я,
Рух дає мені життя.
До плечей згорну я руки,
Колові зроблю я рухи.
А голівкою покрутим –
Небезпек не має бути.
Якщо поруч небезпека, -
Геть втікаємо далеко.
*********
Я маленький малючок,
Загорнувсь, мов їжачок,
Потім стану, мов жирафа,
Дотягнувся аж до шафи.
Пострибаю, мов зайча,
Політаю, мов грача,
Як берізка,погойдаюсь,
Відпочити постараюсь.
**********
Вийшли друзі всі на грядку
Й почали фізкультзарядку.
Гуп–гуп, гуп –гуп.
Взяв дід ріпку за чуб,
Баба діда за сорочку,
Упираються ногами,
Тягнуть ріпку руками.
Промучились увесь день,
А вона сидить, мов пень.
А ви,діти не сидіть,
Вирвать ріпку поможіть…
**********
Супчик з вами ми варили,
Трохи спинки притомили.
Вправо пальці позгинали,
Кулачки порозминали,
До плечей поставим руки,
Колові ми зробим рухи.
Потім ставим руки в боки,
Повертілись , мов сороки.
А тоді ще два підскоки.
І зробили чіткі кроки.
Вдихнули всі на повні груди-
Далі ми навчатись будем.
**********
Діти плескали в долоньки.
Всі синочки ми і доньки.
Ніжками затупотіли,
Потім весело присіли.
Віяв вітер тут і там.
Ти в гурті тепер не сам.
Ми за руки всі взялися.
Піднялись і потяглися.
Спину добре всі прогнули
І про втому всі забули.
**********
Слон слоняток на полянку
На зарядку вивів зранку.
Всім сказав: - Шикуйтесь, струнко!
Сам присів й піднявся хутко.
Слоненята повторили: -
Встали – сіли, встали – сіли.
Слоненята роблять вправи:
Ногу вліво, ногу вправо.
Нахилились, піднялись,
Потім добре потяглись.
Слоненятка відпочили
На місця всі дружно сіли.







Рухливі ігри


МИ  ВЕСЕЛІ ДІТИ
Мета: удосконалювати навички ритмічної ходьби й бігу; виховувати рішучість та орієнтування у просторі.
Хід гри
Діти утворюють коло, тримаючись за руки. Один учасник стає в його центрі — це «ловець». Діти ходять по колу, промовляючи:
                           
                             Ми веселі дошкільнята, любим бігати й гуляти,
                            Ану, спробуй нас догнати, раз, два, три — лови!
На слово «Лови!» діти розбігаються по майданчику (залу), а «ловець» намагається їх упіймати. Якщо буде упіймано двох- трьох дітей (за умовою), гра закінчується. На слова вихователя «Усі в коло!» діти шикуються в коло, і гра продовжується з ін¬шим «ловцем».
Методичні поради. Упійманим вважається той, до кого доторк¬нувся рукою «ловець». Упіймана дитина не може бути «ловцем». Якщо «ловець» довго не може нікого впіймати, його замінюють іншим.
         
БІЖІТЬ ДО МЕНЕ
Мета: удосконалювати вміння виконувати рух за сигналом і біг по прямій;учити орієнтуватися у просторі; виховувати уважність.
Хід гри
Діти шикуються в шеренгу за 8—10 м від вихователя. Піс¬ля слів «Діти, біжіть до мене!» вони виконують дію, а дорослий зустрічає їх із розпростертими руками й говорить: «Прибігли! А тепер біжіть назад!» Учасники біжать на своє місце. Гра повто¬рюється.
Методичні поради. На початку року гру можна проводити з підгрупою (6—8 дітей). Для того щоб зацікавити дітей, мож¬на сказати: «Прибігли. Скажіть, що в мене в руках?», показую¬чи будь-яку іграшку.
                              
ХТО ПОКЛИКАВ?
Мета: виховувати уважність і витримку.
Хід гри
Гравці стоять або сидять у колі. Одна дитина стає або сідає на стілець у центрі кола й заплющує очі. Вихователь, не назива¬ючи імені дитини, вказує рукою на будь-кого з дітей, які сидять за спиною відгадувача. Той, на кого вказали, встає і голосно на¬зиває ім’я дитини, яка сидить у середині кола й намагається впіз¬нати голос товариша. Якщо голос відгадано, дитина розплющує очі, і вони міняються місцями. Якщо ні — вихователь пропонує відгадувачу не розплющувати очей, а ще раз послухати. Називати може та сама дитина або інша, за вказівкою вихователя.
Після того як зміняється двоє-троє дітей, вихователь пропо¬нує всім побігати по залу (майданчику). За сигналом вихователя «Шикуйтесь у коло!» діти займають свої місця.
Методичні поради. Відгадувач не розплющує очей доти, доки не вгадає, хто покликав. Діти повинні додержуватись повної тиші.

ЗНАЙДИ СОБІ ПАРУ
Мета: удосконалювати навички ходьби й бігу;
виховувати уважність і вміння орієнтуватися у просторі.
Хід гри
Діти стають парами хто з ким хоче. За умовним сигналом ви¬хователя (один удар у бубон, свисток) гравці розходяться або роз¬бігаються по залу (майданчику). За другим сигналом (два удари в бубон або слова «Знайди собі пару») діти стають парами й під удари у бубон ідуть по залу (майданчику). Після цього за умов¬ним сигналом знову розбігаються врозтіч і на слова «Знайди собі пару» поспішають стати парами так, як стояли на початку гри. Тому, хто довго шукає пару, діти промовляють: «Олю, Олю (на¬зивають ім’я дитини), поспішай, швидше пару вибирай!»
Методичні поради. Діти стають парами й розбігаються лише за сигналом. При кожному повторенні гри пари міняються. Сте¬жити за тим, щоб діти використовували всю площу залу (майдан¬чика), не штовхали одне одного і швидко ставали парами.

ХТО ВИЙШОВ?
Мета: розвивати зорову пам’ять; виховувати витримку, чесність.
Хід гри
Діти сидять на стільцях півколом. Вихователь викликає од¬ного з них і пропонує йому запам’ятати чотирьох або п’ятьох дітей, які сидять поруч, а потім вийти з кімнати або відвернутися У цей час один гравець, за вказівкою вихователя, ховається.
Дорослий пропонує: «Відгадай, хто вийшов». Якщо дитина від¬гадала, то вона вибирає будь-кого замість себе, і гра повторюєть¬ся. Якщо не відгадає, вона знову виходить із кімнати, а той, хто ховався, сідає на своє місце. Відгадувач, повернувшись до кімна¬ти, називає ім’я дитини, яка виходила, а тепер повернулася на своє місце.
Гра повторюється.
Методичні поради. Відгадувач повертається до кімнати на сиг¬нал вихователя «Відгадай!» Слід стежити за тим, щоб діти не під¬казували.

ХТО ТИХІШЕ?
Мета: учити ходити й бігати в одному напрямі; виховувати уважність та орієнтування в просторі.
Хід гри
Діти сидять на стільчиках або лавах в одному кінці майдан¬чика (залу). Дорослий сидить на стільці в центрі та тримає на колінах іграшкового котика. Вихователь говорить: «Котик спить, треба пройти тихо, щоб його не розбудити». Спочатку викликають трьох-чотирьох учасників і говорять: «Подивимося, хто з вас уміє ходити тихо». Діти намагаються пройти повз вихователя якомога тихіше. Коли дорослий промовляє: «Швидше на свої місця», грав¬ці біжать до своїх стільців і сідають.Потім у грі беруть участь усі.

ПІДБІЖІТЬ ДО КВІТКИ, ЯКУ Я НАЗВУ
Мета: удосконалювати ходьбу й біг; виховувати уважність; учити орієнтуватись у просторі.
Хід гри
Дітям роздають по одній квіточці (червоного або жовтого ко¬льору). Вихователь стає в кінці майданчика і тримає в одній руці червону, а в іншій — жовту квітку. Гравці з квітами червоного кольору шикуються в колону напроти червоної квітки, із жовти¬ми квітами — напроти жовтої. Дорослий говорить: «Ідіть гуля¬ти». Діти ходять або бігають по майданчику в різних напрямках.
У цей час вихователь переходить в інший кінець майданчика, ви¬гукнувши: «Раз, два, три — швидше до квітки біжи!», і розво¬дить руки з квітами у сторони. Діти підбігають до квіточок сво¬го кольору. Коли всі учасники займуть місця в колоні, дорослий пропонує підняти квіти вгору й помахати ними.
Гра повторюється.
                                           
ПТАШКИ Й КІТ
Мета: удосконалювати навички ходьби й бігу, виховувати спостережливість і кмітливість.
Хід гри
Діти-«пташки» стоять у великому колі, в центрі якого на стільчику сидить «кіт» та удає, що спить.
Вихователь промовляє:
Білий котик спить на лаві Серед нашого двора.
Прилетіли пташенята Та як крикнуть раптом...
Учасники, взявшись за руки і ступаючи дрібним повіль¬ним ритмічним кроком, разом із вихователем звужують коло. Вони дружно промовляють: «Кар!» Кіт прокидається і кричить «Няв!» Діти-«пташки» розбігаються, а «кіт» ловить їх. Гру повторюють з іншим «котом».
Методичні поради. «Кіт» не розплющує очей, доки не почує «Кар!»- Упійманими вважають тих, до кого «кіт» доторкнувся рукою. Гравець, якого впіймали, не може бути «котом».
                                            
КРОЛИКИ
Мета: удосконалювати вміння пролізати в обруч, підлізати під дугу і стрибати на обох ногах; виховувати уважність; розвивати орієнтування в просторі.
Хід гри
Із-поміж дітей обирають «сторожа», а всі інші учасники — «кролики», які стоять по двоє-троє в «клітках» (біля обручів, прив’язаних до стояків, або дуг) в одному кінці залу (майданчи¬ка). В іншому кінці ставлять стілець («будинок сторожа»). «Сто¬рож» промовляє (спочатку — за допомогою вихователя):
Швидко дверці в клітках відкриваю,
Кроликів на: зелений лужок випускаю.
«Кролики» пролізають в обручі або підлазять під дуги, почи¬нають бігати і стрибати. Через деякий час, після слів «сторожа» «Кролики, в клітку!» діти біжать на свої місця, пролізаючи в об¬ручі або підлазячи під дуги, і відпочивають, доки «сторож» знову не випустить їх на лужок.
Методичні поради. Гравці виконують пролізання в обруч і під¬лізання під дугу правим або лівим, боком. Рухи мо¬жуть бути різними: присідання (рвуть моркву); стрибки, біг.

ПАСТУХ І СТАДО
Мета: удосконалювати навички ходьбй й бігу врозтіч;
виховувати уважність та орієнтування у просторі.
Хід гри
Зал або майданчик розділяють за допомогою мотузки або на¬кресленої лінії на «кошару» й «лужок». Усі діти зображують ста¬до корів, телят та овець. Обирають «пастуха» й дають йому ріжок і кнут (мотузку).
Вихователь промовляє:
Рано-вранці пастушок Грає гучно у ріжок.
А корівки в лад йому Замукали: «Му-му-му».
На слово «рожок» «пастух» промовляє: «Тру-ру-ру».
Після слів «му-му-му» корівки мукають. «Пастух» виганяє стадо з «кошари» на «луг». «Корівки» ходять по лугу і шукають травичку, телята й вівці бігають, стрибають. Через 1—1,5 хвили¬ни «пастух» заганяє стадо в «кошару».
Методичні поради. Сюжет гри можна змінювати, вводячи до неї «вовка», який ховається за кущами. Коли з’являється «вовк», «корівки», «телята» й «вівці» швидко тікають до «кошари», а «пастух» намагається відігнати його від стада.

ВЛУЧ У КОЛО
Мета: удосконалювати вміння метати торбинки з піском у ціль; розвивати окомір і координацію рухів.
Хід гри
Діти утворюють коло. У його центрі на відстані 2—2,5 м кла¬дуть обруч. У кожного гравця в руці торбинка з піском (масою 100 г). Після команди «Кидай!» діти кидають торбинки правою рукою зверху з-за голови в обруч, намагаючись влучити в ціль. Після цього вони збирають торбинки і стають на свої місця. Ви¬хователь зазначає, чиї торбинки влучили в обруч. Наступний ки¬док учасники виконують лівою рукою.
Методичні поради. Перед початком гри показати, як кидати торбинку в ціль. Відстань від цілі поступово збільшується.




Орієнтовні комплекси вправ ранкової гімнастики для дітей 2-6 років

«Ялинка» (перша молодша група)
Ходьба за вихователем у колоні по одному зі зміною темпу (30 сек), біг у середньому темпі (20 сек), ходьба. Шикування у коло.
1.      «Велика ялинка» – піднімання рук вгору.
В.п. — стійка ноги на ширині ступні, руки опущені вниз. 1-2 – підняти руки через сторони вгору, показати, яка «висока ви­росла ялинка» (вдих);
3-4 — опустити руки через сторони вниз, які «в ялинки довгі гілки» (видих). Руки над головою, подивитися на них. Повторити 4-5 разів у повільному темпі.
2.      «Ялинка гілками хитає» — рухи прямими руками вгору та вниз.
В.п. — стійка ноги на ширині ступні, руки в сторони на рівні плечей.
1-4 — рухи прямими руками вгору і вниз. Повторити 4-5 разів у середньому темпі.
3.      «Маленька ялинка» - присідання, з рухами прямих рук вперед.
В.п. — стійка ноги на ширині ступні, руки опущені вниз. 1-2 – присісти, руки вперед, показати, яка «маленька ялинка» (видих); 3-4 — підвестися у в.п. (вдих). Присідати на всій ступні. Повтори­ти 4 рази у повільному темпі.
«Дощик пішов і діти побігли додому», біг (35 сек) у повільному темпі. Ходьба (25 сек) з поступовим уповільненням темпу.

Вправи з прапорцями (друга молодша група)
Шикування дітей в колону по одному. Ходьба звичайна чергується з ходьбою на носках, як «мишка» (45 сек.). Біг у середньому темпі (25 сек.), ходьба. Шикування в коло обличчям до середини.
1.      Піднімання рук вгору ( «піднімаємо прапорці над головою» ).
В.п. — основна стійка, руки з прапорцями опущені вниз.
1-3 — підняти руки через сторони вгору, помахати прапорцями над головою (вдих);
4 — опустити прапорці вниз (видих). Прапорці над головою, подивитися на них. Повторити 6 разів у повільному темпі.
2.      Нахили тулуба вперед («опустимо прапорці вниз»).
В.п. — те ж саме.
1-2 — нахилити тулуб вперед-вниз, схрестити прапорці нижче колін
(видих);
3-4 — випрямитися у в.п. (вдих). Під час нахилу ноги в колінах не згинати. Повторити 6 разів у середньому темпі.
3.      Повороти тулуба («піднімемо прапорці в сторони» ).
В.п. — стійка ноги нарізно, руки з прапорцями опущені вниз.
1 — повернути тулуб вправо, руки з прапорцями в сторони (вдих);
2 — повернутися у в.п., руки опустити вниз (видих);
3-4 — те саме в ліву сторону. При поворотах п’ятки з підлоги не піднімати. Повторити 4-6 разів у середньому темпі.
4. Стрибки на обох ногах («пострибаємо з прапорцями» ).
В.п. — зімкнута стійка, руки з прапорцями в сторони. Стрибки на місці на обох ногах, виконуючи відведеними в сторону руками змахи вгору і вниз. Стрибати м’яко, дихати рівномірно. Повторити 12 разів. Біг у середньому темпі (25 сек.), прапорці тримати у правій руці. Ходьба (30 сек.) у повільному темпі, підняти руки з прапорцями в сторони та опустити вниз (6-8 разів). Звичайна ходьба.

Вправи з великим м’ячем (середня група)
Шикування дітей в колону по одному за зростом. Ходьба із зміною темпу (40 сек.). Ходьба з високим підніманням стегна, як «конячка» (25 сек.). Біг у середньому темпі (ЗО сек.), ходьба. Шикування в кілька колон із заведенням ланок.
1. Піднімання м’яча вгору, за голову.
В.п. — основна стійка, м’яч тримати обома руками, опущени­ми вниз.
1-2 — підняти м’яч вгору, за голову, торкнутися ним потилиці (вдих); 3-4 — опустити м’яч у в.п. (видих). Піднімаючи м’яч вгору, про­гнутися упоперек. Повторити 6-8 разів у повільному темпі.
2.      Нахили тулуба в сторони.
В.п. — стійка ноги нарізно, м’яч на голові, підтримується руками.
1 — нахилити тулуб вправо (видих);
2 — повернутися у в.п. (вдих);
3-4 — те саме вліво. Під час нахилу, п’ятки з підлоги не піднімати. Повторити 6-8 разів у середньому темпі.
3.      Нахили тулуба вперед.
В.п. — стійка на колінах, м’яч біля грудей. 1-2 — нахилити тулуб вперед, сісти на п’ятки, торкнутися м’ячем підлоги перед колінами (видих);
3-4 — випрямитися у в.п. (вдих). Під час нахилу руки прямі. Повторити 6-8 разів у повільному темпі.
4.      Повороти тулуба.
В.п. — стійка ноги нарізно, руки з м’ячем внизу.
1 — повернути тулуб праворуч, підняти м’яч вперед (вдих);
2 — повернутися у в.п. (видих);
3-4 — те саме вліво. Руки прямі, п’ятки з підлоги не піднімати. Повторити 6-8 разів у середньому темпі.
5. Стрибки на обох ногах (пострибаємо, як м’ячик).
В.п. — зімкнута стійка, м’яч перед грудьми. Стрибки на обох ногах. Повторити 16 разів.
Біг у середньому темпі (30 сек.). Ходьба (35 сек.) у повільному темпі з підніманням рук в сторони (8 разів). Звичайна ходьба.

Вправи з обручем (старша група)
Шикування дітей в колону по одному за зростом. Ходьба чітким кроком, як «спортсмени» (30 сек.). Ходьба (35 сек.) на зовнішньому та внутрішньому боці ступні (руки на поясі). Біг (35 сек.) у середньому темпі, ходьба. Перешикування в 3-4 колони (через центр поворотом направо або наліво).
1.      Піднімання обруча вгору.
В.п. — основна стійка, обруч вертикально біля стегон, обхват зовні.
1 — підняти обруч вгору над головою (вдих);
2 — опустити обруч за спину, згинаючи руки (видих);
3 — підняти обруч вгору (вдих);
4 — опустити обруч у в.ц. (видих). Обруч над головою, подивитися на нього. Повторити 8 разів у повільному темпі.
2.      Нахили тулуба вперед.
В.п. — стійка ноги нарізно, обруч вертикально біля стегон.
1 — нахилити тулуб вперед, покласти обруч на підлогу (видих);
2 — випрямитися (вдих);
3 — нахилити тулуб вперед-зниз, взяти обруч (видих):
4 — випрямитися у в.п. (вдих). Ноги в колінах не згинати. Повто­рити 8 разів у середньому темпі.
3.      Повороти тулуба.
В.п. — сидячи на підлозі, ноги нарізно, обруч вертикально перед грудьми.
1 — повернути тулуб вправо, поставити обруч на підлогу праворуч (видих);
2 — повернутися у в.п. (вдих);
3-4 — те саме в ліву сторону. Повторити 8 разів у середньому темпі.
4.      Піднімання ніг вгору.
В.п. — лежачи на спині, обруч горизонтально на рівні грудей. 1-2 — підняти ноги вгору, торкнутися колінами обруча (вдих); 3-4 — опустити ноги на підлогу (видих). Піднімати ноги прямі. Повторити 8-10 разів у повільному темпі.
5.      Нахили тулуба в сторони.
В.п. — стійка ноги нарізно, обруч над плечима горизонтально до підлоги.
1 — підняти обруч вгору над головою (вдих);
2 — нахилити тулуб вліво (видих);
3 — випрямити тулуб, обруч над головою (вдих);
4 — повернутися у в.п. (видих);
5-8 — те саме вправо. Повторити 6-8 разів у повільному темпі.
6. Стрибки.
В.п. — основна стійка, руки на поясі, обруч на підлозі біля носків ніг.
1 — стрибок у середину обруча поштовхом обох ніг;
2 — стрибок назад з обруча. Стрибати м’яко на носках, дихати рівномірно. Повторити 10 разів.
Біг у повільному темпі (1 хв. ЗО сек.). Ходьба (40 сек.) у повільному темпі з рухами рук: під крок правої ноги — руки в сторони, лівої — руки на пояс (8-10 разів). Звичайна ходьба.

Вправи зі скакалкою (старша група)
Шикування дітей в колону по одному за зростом. Ходьба в середньому темпі (30 сек.). Ходьба (40 сек.) на носках (руки на поясі) та п’ятках (руки за голову). Біг (45 сек.) у середньому темпі, ходьба. Перешикування в 3-4 колони (через центр поворотом направо або наліво).
1.      Піднімання рук вгору.
В.п. — основна стійка, скакалку, складену вдвоє, тримати за кінці внизу.
1 — підняти руки вгору, праву ногу відставити назад на носок (вдих);
2- повернутися у в.п. (видих);
3-4 — те саме з лівої ноги. Руки вгору, прогнутися впоперек. Повторити 10 разів у середньому темпі.
2.      Нахили тулуба вперед.
В.п. — стійка ноги нарізно, складена вдвоє скакалка — внизу за спиною.
1 — нахилити тулуб вперед-вниз, натягуючи скакалку, відвести руки назад (видих);
2 — випрямитися у в.п. (вдих). Нахили виконувати енергійно, ноги в колінах не згинати. Повторити 10-12 разів у середньому темпі.
3.      Повороти тулуба.
В.п. — стійка ноги нарізно, скакалку, складену вдвоє, тримати за спиною на плечах за її кінці.
1 — повернути тулуб ліворуч, натягуючи скакалку, ліву руку відвести в сторону, права зігнута (видих);
2 — повернутися у в.п. (вдих);
3-4 — те саме в праву сторону. При поворотах ступні з підлоги не піднімати. Повторити 10 разів у середньому темпі.
4.      Згинання та розгинання ніг.
В.п. — лежачи на спині, скакалка складена вдвоє, руки вперед. 1-2 — зігнути ноги вперед, перенести їх поміж рук, підвести ска­калку під коліна (видих);
3-4 — опустити ноги у в.п. (вдих). Згинаючи ноги носки відтягну­ти. Повторити 10-12 разів у повільному темпі.
5.      Повороти тулуба.
В.п. — сидячи на підлозі, ноги нарізно (якнайширше), руки в сторони,.скакалка на плечах за головою.
1 — повернути тулуб вправо (видих);
2 — повернутися у в.п. (вдих);
3-4 — те саме в ліву сторону. Повторити 10-12 разів у середньому темпі.
6.      Нахили тулуба в сторони.
В.п. — стійка ноги нарізно на скакалці, руки внизу.
1 — нахилити тулуб вліво, правою рукою натягнути скакалку (ви­дих);
2 — повернутися у в.п. (вдих);
3-4 — те саме вправо. Нахили виконувати в одній плоїцині. Повто­рити 10-12 разів у середньому темпі.
7.      Стрибки через скакалку.
В.п. — основна стійка, скакалка за спиною. Стрибки поштов­хом обох ніг через скакалку, що обертається. Стрибати м’яко на носках. Повторити 22-24 рази.
Біг у повільному темпі (2 хв. ЗО сек.). Ходьба (50 сек.) у повільному темпі із плесканнями в долоні над головою під крок лівої ноги (10-12 разів). Ходьба в середньому темпі.

Комплекси гімнастики пробудження

„Усмішка”
„Подивіться в очі”. В.п. – лежачи на спині одне до одного ногами, руки уздовж тулуба. 1 – підняти голову, подивитися одне одному в очі(видих), 2 – в.п.,(вдих).
„Заховалися одне від одного”. В.п. – лежачи на спині одне до одного ногами, руки під головою. 1 – зігнути ноги в колінах; 2 – в.п.
„Пошукали один одного”. В.п. – те саме, ноги в колінах зігнути, руки розведені в боки. 1 – покласти коліна на ліжко (видих), поворот голови вправо. 2 – в.п., (вдих); 3 – 4 – те саме вліво.
„Зустріч”. В.п. – лежачи на спині, руки уздовж тулуба перекачування вліво (вправо).
„Їдемо на велосипеді”. В.п. – те саме. Поперемінне згинання і випрямлення то лівої, то правої ноги.
„Тягнемося до сонця”. В.п. – стоячи на колінах, руки опущені. 1 – 2 – підняти руки через сторони вгору, потягнутися. 3 – 4 – в.п.
„Усмішка”. Встати, усміхнутися одне одному.
/Files/images/7018.gif
„Прокидаймось”
Лунає тиха, спокійна музика. Вихователь пропонує дітям відкинути ковдри.
„Розбудить сусіда” – повороти головою праворуч-ліворуч.
„Потяглися” – лежачи на спині, ноги разом, руки вздовж тулуба. Підняли руки вгору, опустили за голову – потяглися; опустили руки вниз.
„Хто ще спить?” – сидячи на ліжку, ноги прямі, руки на по-ясі. Підняли плечі вгору (вдих); опустили плечі(видих).
„Шукаємо черевички” – сидячи на ліжку, ноги опущені на підлогу. Нахилитися вперед, дістати носиком колін(видих); сісти рівно(вдих).
„Виросли великі” – стоячи біля ліжка. Піднятися на носки, потягнутися руками вгору; опуститися.
Гімнастика закінчується ходьба по корекційній доріжці.
Вихователь ніжно промовляє:
Хто так солодко тут спить?
Треба прокидатися –
Оченята відкривати
І зарядку починати.
Під спокійну музику діти прокидаються, скочують ковдри на край ліжка.
„Потягування” В.п. – лежачи на спині, руки вздовж тулуба, ноги разом.1 – підняти руки вгору, носки ніг витягнути-подивитися на носок. 2 – в.п.
„Почергове піднімання ніг” В.п. – лежачи на спині, руки під головою. 1 – підняти праву пряму ногу якомога вище – подивитися на носок. 2 – в.п. 3 – 4 – те саме з лівої ноги.
„Погойдування” В.п. – лежачи на спині, ноги зігнути в колінах, притиснуті руками до грудей. 1-підтягти до колін голову, погойдатися на спині. 2 – розслабитися.
„Прогинання” В.п. – лежачи на животі, ноги прямі, руки зігнути в ліктях. 1 – випрямити руки, прогнутися у спині, подивитися на стелю. 2 – в.п.
„Розведення рук” В.п. – сидячи на ліжку, ноги опущені вниз. 1 – руки в сторони; 2 – обхопити себе за плечі.
„Повороти голови” В.п. – сидячи на ліжку, ноги опущені, руки на колінах. 1 – повернути голову праворуч; 2 – повернути ліворуч.
„Повороти тулуба” В.п. – стоячи, руки в боки. 1 – поворот тулуба праворуч; 2 – в.п. 3 – 4 – те саме ліворуч.
/Files/images/7018.gif
„Силачі”
„Силачі” – в.п. – лежачи на спині, руки на плечі. Згинання і розгинання рук.
„Руки вгору”. В.п. – те саме. Піднімання рук вгору.
„Підтягування”. В.п. лежачи на спині, руками тримаємось за ліжко. Підтягування обох ніг до грудей.
„Піднімання ніг”. В.п. – лежачи на спині, руки вздовж тулуба. Піднімання правої (лівої) ноги.
Стрибки на лівій та на правій нозі, чередуючи з ходьбою.

Вправа на дихання. Левенята”
„Прокидання”. В.п. – лежачи на спині, руки вздовж тулуба, ноги разом. Повороти голови вліво – вправо.
„Потягусі”. В.п. – те саме.1 – закинути руки назад, носки натягнуті (вдих); 2 – в.п., (видих).
„Покотилися”. В.п. – лежачи на спині, руки прямі за головою, ноги разом. 1 – перекати тулуба вправо; вліво.
„Умилися”. В.п. – лежачи на животі, руки вперед, ноги разом. 1 – підняти тулуб; 2 – «умили» мордочки.
„Помахали хвостиками”. В.п. – стоячи на колінах з упором на руки. 1 – прогнутися у спині, підняти голову догори, 2 – 3 – повороти таза ліворуч – праворуч; 4 – в.п.
„Левеня сердиться”. В.п. – те саме. 1 – вигнути спину, поди-витися вперед, сказати «р – р – р»; 2 – в.п.
„Нагостримо кігтики”. В.п. – о.с., руки за головою. 1– 4 – переступаючи вправо, зробити енергійні загрібаючи рухи пальцями ніг; 5 – 8 – те саме вліво.
/Files/images/7018.gif
„Мавпочки”
Вихователь розповідає під спокійну музику:
Вітерець гойдає розлогі пальми, спекотне сонце панує на блакитному небі. А на затишній галявині сплять гарненькі маленькі мавпочки. Ось прокидаються мавпочки, крутять голівками…
Потягуються. .в.п. – лежачи на спині, руки вздовж тулуба, ноги разом. Піднімання рук вгору-вниз.
В.п. – те саме. Підняти праву ногу вгору (вдих); те саме лівою ногою.
Сонечко засвітило мавпочкам в оченята, вони радо перекинулися зі спинок на животики, умили мордочки з потічка. .В.п. – лежачи на животі, руки вперед.
Підвелися, подивилися на свої хвостики. .В.п. – стоячи на колінах з упором на руки.
Потяглися по банан до пальми. .В.п. – сидячи на колінах, руки на поясі.
Сіли на ніжки. Де б знайти смачний банан?. В.п. – те саме.

МУЛЬТИМЕДІА




Комментариев нет:

Отправить комментарий